Спасіть мене ,
Бо я спасти себе не можу .
Від тої що в полон мене взяла .
Усе життя лиш нею марю й мрію Причарувала відьмочка моя .
Не то що в ліво ,
Вправо не дивлюся .
І тільки нею марю все життя .
А головне мені все до вподоби ,
Я сам собі таке зробив буття .
Вже іншого наче і не треба .
Люблю , кохаю та завжди скучаю .
Вона мій сенс , щастячко моє.
Вона як є - живу ,
Немає поряд - помираю .
Ще й дитятко від мене в неї є .
То може так і треба ?
Я не знаю .
То може сенс життя ?
Ніхто не зна .
Хай буде так , поки що не міняю .
Я твій Адам , ти ж Євочка моя .
Немає коментарів:
Дописати коментар