Був колись і у нас батько...

Був колись і у нас батько Володимир звали,

Вік би йому люди жити,та замордували.

Ото був таки нам батько,землю нам дав,волю.

То вже потім все забрали й загнали в не волю.

Нема в нас того вже батька,давно вже не має,

Його ім'ям паразити нами управляли.

Та не тільки пам'ятають його у народі,

Знову чути стогін люду :

-" Де ж правда і воля ?"

Ще Тарас казав нам люди:

-"Не ждіте поклону,беріть самі землю й волю,

Розірвіть попони.

Памятає нарід й сина-Тараса Шевченка

Його пісні й заповіти,його "Вербиченьку".

Скільки ж будемо ми люди ходити в ярмові

Хай же збудуться слова батькові й синовьї.

Гурту треба нам триматись й разом все рішати,

Тільки тоді все збудеться й будемо все мати.

Тільки ж людоньки рідненькі,гарнії та милі

Не продайте Україну за слова красиві , 

Не ганяйтесь за словами,

Не марнуйте часу.

Засукайте рукава ,до роботи час нам .

Тільки ж вислів до роботи ,

Не значить гнуть спину.

Треба зразу повернути рідну Україну.

Щоб були наші завжди-

На вік Земля й Воля.

От тоді нам усміхнеться

Славна наша доля.

                                                        1989