Роздуми над батьківською могилою .

Мороз і холод пробирає ,

З кадилом піп щось завива ,

Тут комуніста поховали .

То батька в мене вже нема .

Усе життя про щастя мріяв

Щоб всім потроху наділить .

Але наївних обікрали

І тільки злидні роздали .

Завжди хотів він політати

Постійно крила майстрував ,

Але то так і не судилось ,

Аж доки Бог його забрав.

То там його вже не обдурять 

Літай досхочу і радій.

Хоча і був він комуністом

Але ж хотів всим рай земний .

Господь надіюся оцінить

Наївні прагнення людські

І дасть земному агроному

Дерева райські і кущі .

Хай обріза і доглядає ,

Не може він без цього жить

А там дивись помічниками

Нас забере гілля носить .

Бо як же рай без комуніста ,

Що все життя своє віддав

За свій народ , за божу іскру

За те що він постійно дбав .